Сумна звістка: померла знана поетеса Тетяна Комлік

Навчально-реабілітаційний центр «Горлиця» з глибоким сумом повідомляє, що 10 жовтня 2024 року внаслідок тяжкої тривалої хвороби перестало битися серце поетеси, перекладачки, знавчині кількох мов, досвідченої викладачки Тетяни Іванівни Комлік, з якою заклад співпрацював багато років поспіль.

Викладачка з душею мандрівниці

Тетяна Комлік народилась 14 грудня 1952 року в Олександрії Кіровоградської області, де закінчила середню школу із золотою медаллю. Після Львівського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова (нині – Академія друкарства) отримала запрошення на роботу в Київський науково-дослідний інститут спеціальних видів друку. 1978 року нагороджена бронзовою медаллю ВДНГ СРСР за успіхи в розвитку народного господарства СРСР. У 1980-му стала лауреатом всесоюзної виставки «Науково-технічна творчість молоді». Крім науково-дослідного інституту, працювала в Державному комітеті у справах видавництва, поліграфії і книжкової торгівлі та у видавництві «Українська енциклопедія» ім. Миколи Бажана.

Потяг до досконального знання іноземної мови спонукав закінчити перші Київські державні дворічні курси іноземних мов (англійська), а пізніше Спеціалізовані курси гідів-перекладачів при Державній туристичній адміністрації України.

З 1996 року Тетяна Іванівна працювала викладачем англійської мови та перекладачем. Мала п’ять сертифікатів Британської ради в Україні за удосконалення кваліфікації викладача англійської мови. У 2001-му навчалася в США, штат Коннектикут, у Tunxis Community College за двома спеціалізаціями – «Academic Writing Skills» та «Reading in the Humanities». Працювала викладачем у Міжнародному медичному коледжі святого Луки, Українсько-Фінському інституті менеджменту та бізнесу, методистом у Британській раді в Україні…

Попри насичену професійну й наукову діяльність, мала чимало захоплень: шахи, плавання, теніс, пінг-понг, лижі. Займалася альпінізмом, гірським та водним туризмом, спелеологією. Відвідала багато країн, вивчаючи культуру і традиції різних народів.

Тетяна Комлік: народжена творити

Значну частину життя присвятила поезії. «Вірші – це сповідь моєї душі, – казала поетеса. – Пишу тому, що просто не можу не писати». До 2014 року Тетяна Іванівна писала російською і англійською, а з початком війни на Сході України почала писати українською. Оспівувала красу рідної землі, самовіддане служіння Україні та духовний світ людини праці, занотовувала враження від мистецтва і філософські розмірковування, створювала поетичні портрети рідних, друзів, колег і знайомих.

Творчість Тетяни Комлік публікували в Газеті Верховної Ради України «Голос України», «Вечірній Київ», «Українській літературній газеті», «Медик столиці», «Кримська світлиця», журналі «Дніпро», «Олександрійський тиждень», «Освіта», «Вільне слово» та інших виданнях. За свої вірші у 2013 році вона була нагороджена почесним дипломом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та Національної академії педагогічних наук України «за особистий творчий внесок в удосконалення змісту навчально-виховного процесу» – як «автор поетичних творів, які оспівують єдність людей у добрих справах». Також не раз ставала лауреатом міжнародних конкурсів у номінації «Поезія».

Тетяна Іванівна Комлік мріяла про членство в НСПУ (аби здійснити цю мрію, готувала до видання збірки своїх поезій та збирала документи і відгуки на свої твори). Та виснажлива боротьба з хворобою, фізичні і моральні страждання уповільнили цей процес і не дали можливості завершити його. Але твори поетеси житимуть в її численних публікаціях і напрацюваннях (зокрема, у стінах НРЦ «Горлиця» та в серцях вихованців і викладачів закладу).

Як би ж не забули, згадали мене ви

Зорею я стану у небі високім,
Що мрії осяє серцям одиноким,
І променем сонця всі душі зігрію…
Такими думками для вас багатію.

І буйними травами ляжу під ноги,
Якщо вас втомили скелясті дороги.
Росою омию всі болісні рани,
Аби не потрапили в пастку омани,

Що сили нема вже боротись у світі –
Вона струменить у моєму привіті.
Втамую водою джерельною спрагу,
І знову літати відроджу відвагу.

Калиновим цвітом торкнусь благодійно –
І вам нагадаю, що дуже надійно
У Всесвіті вічнім захищені Богом,
До Нього веде нас життєва дорога.

Весняним струмочком ваш слух зачарую,
Маленькими хвильками ще намалюю
Вам щастя любити свій край і людей
Та бути в полоні прекрасних ідей.

Пахучою квіткою вигляну з гаю,
Наповню красою до самого краю,
Звучатиму піснею ранком серпневим…
Як би ж не забули, згадали мене ви…

Тетяна Комлік

Добірки творів поетеси у різних виданнях

• З циклу «Різнобарв’я». Українська літературна газета, 29.12.2020
• «Україна – понад усе!». Українська літературна газета, 23.08.2022
• З циклу «Калейдоскоп вічності». Українська літературна газета, 29.10.2023

Висловлюємо щирі співчуття всім, хто знав цю неймовірну жінку і любив її творчість.

Летіть, наша зірочко! Легких вам хмаринок! Царство Небесне!

31.10.2024, колектив НРЦ «Горлиця»