​​​​​​​Поради соціального педагога батькам. Не криком єдиним

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини. Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління. У статті ​​​​​​​важливі поради соціального педагога батькам.

​​​​​​​Поради соціального педагога батькам

Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття. Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, шкільного навчання й становлення особистості. Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

Пам’ятка «10 заповідей батьків»

1. Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості дитини.
2. Не ображайте, не бийте й не принижуйте дитину. Пам’ятайте: навчання – це радість (негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.
3. Не виховуйте дитину безпосередньо у школі, знайдіть час для розмови з нею. У процесі спілкування не реагуйте бурхливими емоціями, не засуджуйте дитину, будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень та думок.
4. Намагайтесь контролювати режим дня дитини.
5. Пам’ятайте, що дитина – ваше відображення (грубість породжує грубість, крик – крик, а доброзичливість і взаєморозуміння – добро і злагоду в сім’ї). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?».
6. Якщо ви помітили, що в дитини «важкий» період, – підтримайте її, щоб вона не схибила, а пішла правильним шляхом.
7. Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов’язки (учитися, ввічливо ставитися до інших тощо).
8. Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти її, згадайте себе у цьому віці, допоможіть, якщо потрібно (лагідним ніжним словом).
9. Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною;
10. Ви дали дитині життя, тож допоможіть дитині зорієнтуватись у бурхливому морі життєвих подій.

Батькам гіперактивних дітей

• У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюючи успіхи. Це допоможе зміцнити впевненість дитини у власних силах.
• Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».
• Говоріть стримано, спокійно і м’яко.
• Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.
• Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
• Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги.
• Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові.
• Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив.
• Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів.

Рекомендації з корекції тривожності

У роботі з дітьми з тривожністю необхідно:

• постійно підбадьорювати, заохочувати, демонструвати впевненість в їхньому успіху, в їхніх можливостях;
• виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінювати їх, опосередковано ставитися до власних успіхів і невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;
• формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
• розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;
• розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших;
• допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ, інсценізації етюдів на прояв сміливості й рішучості тощо;
• не сварити дитину за те, що вона гнівається на вас; навпаки, ставитися до її обурення з розумінням і повагою, допомагаючи їй усвідомлювати і формулювати свої претензії до вас;
• тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів; знайдіть разом із нею придатну форму висловлювання претензій;
• спостерігати за собою, адже часто ми самі приховуємо роздратування, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати; потрібно вчасно помічати своє незадоволення і проявляти його так, щоб не принижувати й не звинувачувати дитину.

Формування адекватної самооцінки

• Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не вирішуйте за неї всі проблеми, але й не перевантажуйте її непосильною відповідальністю. Нехай дитина виконує доступні їй завдання й одержує задоволення від зробленого.
• Не перехвалюйте дитину, але й не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
• Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером починань. Покажіть також, що інші можуть бути краще неї.
• Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. Підкреслюючи достоїнства іншого, покажіть, що ваша дитина теж може досягти цього.
• Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте вголос свої можливості й результати справи.
• Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора, чи, можливо, буде завтра).

Стиль поведінки із сором’язливими

Якщо дитина надто сором’язлива, ось поради соціального педагога батькам:

• Не варто постійно турбуватися про дитину, оберігаючи її від небезпек, придуманих вами, не намагайтеся робити все за дитину, запобігати новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
• Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе її друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей. Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов’язаних зі спілкуванням, створюючи ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава книга з чудовими картинками. Давай запитаємо в бібліотекара й попросимо дати її нам подивитися». Звичайно, в такій ситуації «вимушеного спілкування» дитина спочатку на стільки соромиться, що вітається тільки пошепки, відводить очі, не відривається від руки матері. Зате, йдучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

Спілкування з агресивними дітьми

• Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
• Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
• Ключові поради соціального педагога батькам: показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки; не допускайте при ній вибухів гніву.
• Важливо, щоб дитина повсякчас відчувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити чи пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли їм важко контролювати дітей. Саме тоді й виникають «бурі».
• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувачуючи іншу дитину й захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися у причинах виникнення конфлікту.
• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту, озвучте способи виходу з конфлікту.
• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці, що конфлікти для неї неминучі, й буде продовжувати провокувати їх.

Поради з виховання важких підлітків

1. Інтерес

З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.

Поради соціального педагога батькам: пам’ятайте, щоб бути гарними батьками, вам також потрібно бути гарними друзями.

2. Строгість

Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі і можуть самі про себе подбати. Хоча це почасти й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.

Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності безглузда.

Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.

3. Спілкування

Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах й на гарному спілкуванні.

Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.

Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійних однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали керівництво й турботу, що так необхідна підліткам.

Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації.

Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому, ваша дитина не завжди залишатиметься важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допомагаючи дитині долати проблеми і ставати відповідальнішим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?

4. Терпіння

Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваше терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, ви захочете побачити результати негайно. Але в більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Можливо, варто відправити дитину у спеціальний центр виправного впливу, і це також потребуватиме від вас терпіння, поки програма не почне давати результати. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацією значно краще.

5. Упереджувальний підхід

Тільки-но ви помітили, що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно подумати про спеціальну виправну установу для неповнолітніх ще до того, як ви вважатимете відправлення дитини туди необхідним. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволяти йому вживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджувальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.

6. Єдиний фронт

У багатьох випадках батьки не сходяться в думках, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, вона не зможе втекти під захист одного з батьків – тобто ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.

Поради щодо запобігання обману

Сприймайте дитину безумовно. Любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, добре навчається, допомагає. Любіть її просто за те, що вона є.

Можна висловити своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною загалом.

Будьте вірними своєму слову й обіцянкам. Якщо є об’єктивні причини, через які ви не зуміли дотриматися своєї обіцянки, поясніть це дитині.

Будьте відвертими з дитиною. У побудові правильних і чесних стосунків підтримуйте бажання дитини бути з вами щирою. Ви можете ініціювати ігрові ситуації, де дитина, яка потрапила у скрутне становище (наприклад, розбила вазу), могла зробити вибір на користь правди. Заохочуйте дитину ділитися неприємною новиною раніше. Обговорюйте, як виправити ситуацію. Величезну роль відіграватиме ваша доброзичливість у словах та інтонаціях.

Можна засуджувати дії дитини, але не почуття, якими б небажаними вони не були. Якщо ці почуття з’явилися, для цього були підстави.

Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте в її неприйняття.

Поступово, але неухильно знімайте із себе турботу та відповідальність за особисті справи вашої дитини і передавайте їх дитині.

Оцінюйте наслідки. Коли дитина вперше говорить неправду, необхідно пояснити їй наслідки цього вчинку. Зробіть це без сторонніх. Пояснення необхідне. Воно дозволить дитині зрозуміти, що вона не одна у світі, що кожний вчинок має свій відголос (позитивний і негативний). Таке пояснення допоможе їй навчитися думати про майбутнє. Дайте змогу дитині самій залагоджувати наслідки її дій або бездіяльності. Тільки тоді вона дорослішатиме і ставатиме «свідомою».

Карайте дитину, залишаючи без хорошого.

Умійте прощати. Якщо ви ввели вдома «статусні» взаємини, без знижки на вік малюка ви ризикуєте виховати замкнену і боязку людину. Адже, даючи маху, дитина думає перш за все, що на неї чекає невідворотне і строге покарання. Відчуття самозбереження і бажання уникнути покарання стає визначальним чинником у поведінці. І тут до брехні один крок.

Посмійтеся разом. На несуттєву брехню можна відповісти з гумором. Насамперед це стосується маленьких дітей, які роблять перші спроби обманути. Залишаючись у рамках гри, ми ніби говоримо дитині: «Ти знаєш, що я знаю». Наш гумор дає дитині відповісти так само весело.

Заохочуйте чесність. Не залишайте непоміченим момент, коли ваша дитина зізналася вам у чомусь. Повірте, що такі миті в житті дитини дуже важливі. Адже вона робить свій вибір. Не забудьте пояснити, в чому її помилка, але змістіть акцент на момент істини – на те, що ви пишаєтесь тим, що ваш малюк росте чесною людиною.

Подавайте власний приклад. Пам’ятайте: ваша дитина – це ваш відбиток. Ви виховуєте нечесну людину тоді, коли допускаєте можливість збрехати у присутності дитини. Інколи ви несвідомо залучаєте до брехні й дитину, оли просите: «Підійди, будь ласка, до телефону і скажи, що мами вдома немає». Такими ситуаціями ви закладаєте фундамент для майбутньої брехні.

Візьміть на озброєння ці поради соціального педагога батькам. Любіть своє дитя. Не уникайте шансу дати дитині це відчути. Повторюйте частіше: «Я тебе дуже, дуже люблю!». Навіть якщо дитина вчинила щось погане, все одно скажіть їй, що любите її. Так ви розвинете в душі дитини впевненість, що попри здійснені ним помилки вона все одно дорога вам, що ви засуджуєте її вчинок, але не особистість загалом.