Запобігання насильству – ще одна важлива ланка навчальної та виховної діяльності в закладах освіти. В цьому розділі визначимо поняття шкільного та домашнього насильства, виокремимо види насильства, розглянемо причини й наслідки насильства. Тут ви знайдете також пам’ятку, як учителю надавати допомогу учням, постраждалим від домашнього насильства, та список заходів щодо запобігання насильству та формування ненасильницьких моделей поведінки серед дітей та молоді.
Що таке шкільне насильство
Шкільне насильство — це будь-яка форма агресивної поведінки в навчальному середовищі, яка може проявлятися фізично, психологічно, словесно або через кібербулінг. Це включає:
- фізичне насильство: бійки, штовхання, нанесення травм;
- психологічне насильство: залякування, ізоляція, маніпуляції;
- словесне насильство: образи, приниження, знущання;
- кібербулінг: поширення образливих повідомлень чи фото через інтернет або соціальні мережі.
Причини шкільного насильства
- Недостатня увага з боку батьків або педагогів;
- Низький рівень культури спілкування;
- Негативний вплив середовища чи медіа;
- Невирішені вчасно і повністю конфлікти;
- Бажання особи домінувати над іншими;
- Бажання впоратися з власними проблемами.
Наслідки шкільного насильства
Для жертви:
- Зниження самооцінки;
- Психологічні травми: депресія, тривожність, суїцидальні думки;
- Проблеми з навчанням через страх або стрес;
- Відсутність довіри до інших людей.
Для агресора:
- Формування деструктивної поведінки;
- Проблеми у стосунках з оточенням у майбутньому;
- Можливість правових наслідків за агресивну поведінку.
Ознаки домашнього насильства
- Фізичні ознаки: синці, порізи, опіки, інші видимі травми;
- Емоційні зміни: страх, тривожність, замкнутість, депресія, різка зміна настрою;
- Соціальна ізоляція: дитина уникає спілкування, не має друзів, уникає розмов про сім’ю;
- Проблеми з навчанням: погіршення успішності, незвична поведінка, пропуски занять без вагомої причини;
- Інші ознаки: невпевненість, низька самооцінка, надмірна покірність або агресивність.
Пам’ятка для вчителів
Домашнє насильство є серйозною проблемою, що може мати негативний вплив на психічне, фізичне та емоційне здоров’я учнів. Учителі мають важливу роль у виявленні постраждалих та забезпеченні їм необхідної підтримки. Як учителю надавати допомогу постраждалим від домашнього насильства? Дії, які варто вживати вчителю:
1. Спілкування з дитиною:
- розмовляйте з дитиною віч-на-віч, у безпечному місці;
- проявляйте чуйність і співчуття: «Я помітив(ла), що ти почуваєшся засмучено. Ти хочеш поговорити про це?»;
- не тисніть і не змушуйте дитину розповідати, якщо вона не готова.
2. Збір інформації:
- слухайте дитину уважно, не перебиваючи;
- уникайте звинувачень на адресу батьків чи опікунів;
- запишіть основні факти (заяви дитини, видимі травми).
3. Інформування служб:
- негайно повідомте шкільного психолога або соціального педагога;
- зв’яжіться з органами опіки, службою у справах дітей або поліцією, якщо є загроза життю чи здоров’ю дитини.
4. Підтримка учня:
- забезпечте безпечне середовище в школі;
- підтримуйте довірливі стосунки з дитиною;
- скажіть дитині, що ви на її боці й готові допомогти.
Чого НЕ варто робити:
- не ігноруйте ознаки насильства;
- не звинувачуйте дитину у виниклій ситуації;
- не обіцяйте дитині повної конфіденційності – поясніть, що ви маєте звернутися за допомогою до спеціальних служб;
- не намагайтеся розв’язати проблему самостійно – звертайтеся за допомогою до компетентних органів.
Учителі відіграють важливу роль у захисті дітей, які можуть страждати від насильства. Ваша підтримка може стати першим кроком до безпеки та благополуччя дитини.
Запобігання насильству
Заходи щодо запобігання насильству та формування ненасильницьких моделей поведінки серед дітей та молоді:
1. Створення безпечного та дружнього середовища:
- Забезпечити у школі атмосферу довіри, поваги та взаємної підтримки;
- Чітко визначити правила поведінки, які виключають будь-які прояви насильства;
- Сприяти розвитку культури спілкування та конструктивного розв’язання конфліктів.
2. Виявлення та реагування на випадки насильства:
- Вчасно помічати ознаки фізичного, психологічного чи економічного насильства;
- Реагувати на будь-які прояви агресії та булінгу відповідно до законодавства та внутрішніх правил закладу;
- Вести довірливі бесіди з постраждалими та надавати їм підтримку;
- Повідомляти відповідні служби та батьків у разі серйозних інцидентів.
3. Навчання дітей ненасильницькій поведінці:
- Проводити уроки та виховні заходи, спрямовані на формування навичок емпатії, толерантності, поваги до інших, висловлювання почуттів без агресії;
- Використовувати інтерактивні методи навчання (рольові ігри, тренінги, групові дискусії) для розвитку навичок мирного врегулювання конфліктів.
4. Співпраця з батьками та громадськістю:
- Організовувати зустрічі з батьками щодо виховання без насильства; підвищувати рівень обізнаності батьків щодо впливу домашнього насильства на дитину;
- Налагоджувати співпрацю з психологами, соціальними службами, правоохоронними органами та громадськими організаціями.
5. Особистий приклад та професійний розвиток:
- Демонструвати толерантність, повагу та справедливість у ставленні до учнів;
- Аналізувати власну поведінку та стиль спілкування з дітьми;
- Постійно підвищувати кваліфікацію з питань ненасильницького виховання та попередження конфліктів.
Насильство не повинно бути нормою в жодному освітньому закладі. Запобігти йому можна лише спільними зусиллями всіх учасників освітнього процесу!